З 10 по 16 березня за ініціативи Всесвітньої Глаукомної Асоціації (WGA) та Всесвітньої Асоціації пацієнтів, що мають глаукому (WGPA ) світова громадськість відзначає Всесвітній тиждень боротьби з глаукомою.
КП «Погребищенський центр первинної медико-санітарної допомоги» спільно з лікарем офтальмологом  КП «Центральна районна лікарня»  та студентами медичного коледжу провели захід спрямований на поширення обізнаності населення щодо загроз глаукоми, раннього її виявлення та профілактики.
 
 
 
 
 
У зв'язку з проведенням Всесвітнього тижня боротьби з глаукомою проведено інформаційно -просвітницьку  роботу, а саме:  тематичний захід зі студентами медичного коледжу, оформлення тематичної виставки . З метою підвищення рівня поінформованості населення залучена районна газета "Колос" де опублікована стаття "Обережно глаукома".
 Проведено всім бажаючим тонометрію (Вимірювання очного тиску).
 




Серед всіх офтальмологічних захворювань глаукома є найпідступнішою. Непомітно, як правило, безболісно вона приводить до повної незворотної втрати зору - сліпоти. Найчастіше це відбувається внаслідок підвищення тиску в оці.

Чимало людей, що страждають на глаукому, навіть не знають про своє захворювання.

За даними ВООЗ, у світі близько 70 млн. людей хворіють на глаукому. У 80% випадків хвороба перебігає безсимптомно: око не болить, не червоніє, немає помутніння чи інших зорових змін. За рахунок того, що найчастіше зір погіршується асиметрично (не бачить одне око), здорове око компенсує втрату зору хворого ока і пацієнт не помічає змін.

У сучасній офтальмології термін «глаукома» об’єднує групу захворювань, які мають різне походження, але - спільні симптоми: постійне або періодичне підвищення внутрішньо очного тиску (ВОТ), звуження поля зору, розвиток атрофії зорового нерва.

Глаукому визначають як порушення в роботі клітин зорового нерву, а підвищення внутрішньоочного тиску (ВОТ) – тільки як чинники ризику.

Найчастіше симптоми глаукоми з'являються після 40 років, тобто ця хвороба вікова. Якщо після 40 р. нею страждають 2%  людей, то у 70-80 років - зір втрачає кожен десятий. Однак трапляються випадки вродженої форми, коли ознаки помітні вже з дитинства.

Що повинно насторожити пацієнта?  Періодичне затуманювання зору, плаваючі мушки перед очима, веселкові кола навколо джерела світла, часта заміна окулярів.

Порушення зорових функцій починається, зазвичай, зі змін поля зору. Пізніше страждає центральний зір. Гострота зору може бути достатньою довгий час, тому пацієнти  не звертаються вчасно, нажаль. При запущеній глаукомі,  зорові функції майже втрачені та немає адекватного лікування, може з’являтися біль.

Порушення під час  глаукоми можуть розвиватися настільки поступово, що їх довгий час пацієнти  не помічають.

Раннє визначення глаукоми та своєчасне лікування  значною мірою сприяє уникненню зниження зору.

Складність для діагностики можуть становити початкові форми глаукоми, коли ще немає чітких класичних симптомів, а пацієнти не мають ніяких скарг. Відомо дуже багато (понад сотню) проб для ранньої діагностики глаукоми. Основне значення мають дослідження добових коливань внутріочного тиску, навантажувальні проби, які проводить лікар-офтальмолог. Особливу роль на сьогоднішній час відіграє оптична когерентна томографія ока та автопериметрія, які дозволяють виявити ознаки глаукоми, що не фіксуються іншими методами обстеження.

Внутрішньоочний тиск - показник індивідуальний. Загалом тиск у дорослих дорівнює 16—26 міліметрів ртутного стовпчика. Офтальмологи радять після 35 років  обов'язково щороку приходити обстеження, особливо, якщо ви входите до групи ризику. Це люди із цукровим діабетом, судинними патологіями, мігренню, схильністю до спазмів судин, курці, з хворобами серцево-судинної системи. Перевіряти внутрішньоочний тиск треба і тим, хто колись мав травми ока чи хірургічні втручання на ньому.

Треба зазначити, що очний тиск який підпадає в межі норми, ще не є показником відсутності глаукоми, як такої. Є, так звана, нормотензивна глаукома, коли решта симптомів глаукоми виявляються при нормальному очному тиску.

Глаукома - це хронічне захворювання, прогресування якого можна призупинити та зберегти функції зору.

Існує три методи лікування глаукоми: консервативне – регулярне постійне закапування очних крапель та загальне медикаментозне лікування, лазерне лікування, хірургічне лікування.

В медикаментозному лікуванні глаукоми є певні схеми, та комбінації груп препаратів між собою. Режим закапування очних крапель підбирається лікарем індивідуально, з урахуванням виду глаукоми, особливостей пацієнта, захворювань та соціальних аспектів. Це дозволяє знизити очний тиск та уповільнити або призупинити  прогресування глаукоми.

Лазерна мікрохірургія глаукоми —  об’єднує різні сучасні методики лікування глаукоми, що передбачають застосування медичного лазера (характерні особливості: низька травматичність ).

Одне з найновітніших методик лікування глаукоми – лазерна селективна трабекулопластика (СЛТ). Ця методика лікування може бути не тільки проміжним етапом між медикаментозним та хірургічним лікуванням глаукоми, а й  первинним методом лікування – до призначень крапель. Переваги селективної лазерної трабекулопластики в тому, що ця маніпуляція проводиться швидко, безболісно, може повторюватися по показам неодноразово. У випадку, коли пацієнт вже капає краплі для зниження очного тиску, СЛТ дозволяє відмінити дороговартісні краплі або зменшити їх кількість.

Хірургічні методи лікування застосовуються, як правило, при неефективності попередніх методів лікування та прогресуванні хвороби.  Вид оперативного втручання визначається лікарем індивідуально для кожного пацієнта.

Однак, існує небезпека, що в разі нормалізації ВОТ, пацієнти самостійно призупиняють застосування рекомендованих препаратів, змінюють режим лікування. А це приводить до ще більшого прогресування глаукоми та прискорення зниження зору.

Після встановлення діагнозу необхідно:

  • Точно виконувати всі рекомендації лікаря.
  • У встановлені терміни проходити контрольні огляди офтальмолога, з обов’язковою реєстрацією гостроти зору, стану поля зору, рівня внутрішньоочного тиску та оглядом зорового нерву.
  • У період між візитами до лікаря самостійно контролювати стан зорових функцій обох очей (особливо ураженого ока) та рівень ВОТ. Якщо є будь-які додаткові відхилення від звичайного стану, необхідно якнайшвидше повідомити про це лікаря.